Мамі

Зацвіла калина білим цвітом,

Зацвіла весна в моїм краю

І уже із ранку тишу будять

Трелі соловейка у гаю.

Одягнулася земля в шатро зелене

І бузком запахло звідусіль,

Бо легенький вітерець розвіяв

Ароматів білу заметіль.

Я іду дорогою додому,

Рідна хата вже видніється мені

І сумна матусина усмішка,

І ласкаві руки золоті…

Очі мами сповнені турботи,

Погляд зупинився вдалині,

Серце неньки тихо б’ється поруч,

В ньому завжди світяться вогні,

Це вогні, що вказують дорогу,

Ці вогні – життєвий путівник,

Це любов її і щире слово,

Все до чого змалку кожен звик!

Цю любов нам до кінця не зрозуміти,

Не пізнати таємничих всіх глибин,

Називаю мамочку святою

Просто, не шукаючи причин!

І нехай роки злетять, опадуть роси

І у тиші згубляться слова…

Мова мами лагідна і щира

Навіки в памяті жива!