Мамині чорнобривці

Чорнобривці цвітуть біля хати,

Ароматом п’янять білий світ,

Їх старенька насіяла мати,

Гріє мамину душу їх цвіт.

А душа у матусі як сонце,

Випромінює море тепла,

Бо вона – як у Всесвіт віконце,

Бо вона як планета мала.

І на тій на планеті прекрасній,

І в великому Всесвіті тім

Дітям маминим тепло та ясно,

Кожен має свій двір і свій дім.

І у кожнім дворі чорнобривці,

Квіти ніжні, як Сонця гінці,

Квіти й діти у мами щасливці,

Бо плекали їх руки оці.

Бо любов їм і ласку давали,

Клопіт весь переймали земний.

Чорнобривці квітками кивали

Сивій мамі вклонялись вони.