Марафон

Як же хочеться відпочити,

Вранці вимкнути телефон

Хоч ненадовго зупинити

Нескінченний життя марафон.

Все біжу кудись, поспішаю

Наздогнати удачі мить,

Вже у мене снаги немає

І змордоване серце болить.

Озирнутись би, зупинити

Серця стомленого танок,

По ранковій росі ходити,

Із волошок плести вінок.

Жити весело і розмірено

І спокійною бути завжди,

І щоб щастя було неміряно

І ні крапельки щоб біди.

Я задумалась, я замріялась

Навіть вимкнула телефон.

Та раптово туга навіялась,

Бо життя моє – марафон.