Марія і мара

Чи не марні марю мрії,

Коли стільки вже століть

Постать матері Марії

Тут примарою стоїть.

Ледве чутно скорбний голос:

“Я примарою умру!”

В мене й серце розкололось

На Марію і Мару.

З них одна стоїть марою

Під раменами хреста,

Друга гострить ясну зброю

Вирушати на міста.

З гордим прапором Марута

Серед натовпу пливе:

Пропадай, стара отруто!

Ми п’ємо вино нове!

Скорбно слухає Марія

Ще нечуваних пісень:

Переможна наша мрія!

Великодній день.

І мені, як часом сниться

Зойк заплаканих зозуль;

Та ясніше сяє криця

Під ударом куль.

Марно марили ми досі

Про Марію, про одну!

Дві, як сестри, русокосі –

Вийшли разом на війну.

Серце стримати не може

Враз утіхи і жалю.

Може, друга переможе

Тугу страждущу мою.

І загоїть давні болі

Поневолених людей.

І розвіється на волі

Сум Марії віковий.

ІЗ ЗБІРКИ “НАШ ДЕНЬ”, З ЦИКЛУ “СУРМАЧ”, 1917.