Марне все

Реве утомлена душа!

Дзвенить у серці біль нестерпний,

Нестримно бʼє печаль.

Морем як кров від артерій—

Сльози течуть по щоках.

У світі брехні, фальші і гною:

Я жива, проте сама і одна.

Борюсь із ураганом лукавства!

Стріли по серцю, вмить розбивають…

Дихаю важкими металами,

Розради шукаю у віршах.

Поглинаюся сутінками,

І вириваюсь з заплутаних нитей,

Проте, все на марно.

Вдих—дихаю.

Видих—і я в залізній павутині і знову метали.

Знову шукаю правди і віри,

Знову розчарована потопаю.

В океану я прошу лиш тільки води,

А він мені її не дає…