МАРШ ПРОТИ ГНИЛОСТІ

Ми йдемо строєм, де немає місця тим,

Хто живе крадіжками, брехнею, хитрими язиками,

Хто тішиться чужим болем, мов це іграшка,

Хто з презирством дивиться на слабших, бо сам порожній усередині.

Марш б’є в землю, і земля говорить: годі.

Десять кроків — і злітає маска з кожного,

Хто прикидався другом, але зливав тебе в перший же день.

П’ятнадцять — і чується запах гнилі,

Що так довго ховалася під красивими словами.

Ми йдемо не проти крові,

Ми йдемо проти характерів, згнилих до кістки.

Проти тих, що живуть крадіжкою,

Дихають обманом,

І перетворюють чужу довіру на товар для власної вигоди.

А наш крок — це вирок.

Бо правда не питає дозволу.

Вона приходить жорстко, різко,

Вибухом, який зносить усе фальшиве.

Хай дим іде з їхньої брехні,

Хай сиплеться з них те, що вони так довго приховували.

Бо коли світло падає на зло —

Зло саме показує своє обличчя,

І вже нічим його не прикрити.