Маска

а колись вона здавалась дикою

неприборканою

амазонкою

уявлялась незламним воїном

подорожньою

одинокою

хтось вагався їй посміхнутися

лиш на долі секунди 

затримавшись

а комусь про обійми мріялось

парадокс

бо лиш просто мріялось

дехто вперто казав - вона відьма

і чаклує щодня

і ворожить

а комусь чорний колір на сукні

надто скромним був

і не модним

скільки різних було подорожніх

стільки ж саме ввижалось ілюзій

кожен впевнено думав , що може

її правду впізнати й почути

кожен вперто повторював мантру

"в неї зовсім немає секретів"

а вона посміхалась про себе

маску знову ховала до сейфу...