Масло

Вивіз Лейба горщик масла

В місто продавати

Та й пішов собі на ринок

Купця відпитати.

А чоловік коло воза

Чекає, чекає.

Далі випив півкватирки,

Масло добуває…

Добув масла, достав хліба,

Засів та й балує.

Де побачить христянина —

Просить та й годує.

З’їли масло добрі люди,

Що тоді робити?..

Б’є він горщик коло воза,

А сам іде пити.

Підпив собі, як годиться,

Назад повертає.

Коли гляне — коло воза

Лейба умліває.

Умліває, ломить руки

І плечима ниже,

А собачка невеличка

Черепочки лиже.

«Лихо мамі твому, гицлю!

Де ся масло діло?»

«Лихо мамі!.. Таже бачиш,

Що песеня з’їло!»

«Брешеш, гицлю, десять фунтів

Було в масла мого.

Гицлю ти!.. Й само собачку

Не заважить того!»

І пійняв жид ту собачку,

На ваги чіпляє,

А собачка десять фунтів

Ледве дотягає.

«Видиш, гицлю? То собачка!

Де ж ся масло діло?»

«Де ж ся масло його діло?

Таж песеня з’їло!»

«Ну нехай собачку — масло!..

Де ж собачку буде?..»

«Де ж собачка — таже онде!

Видять добрі люди!»

«Ну нехай воно собачку!

Де ж ся масло діло?»

«Все де масло та де масло!

Таж песеня з’їло!..»

«Що з тобою говорити?

Лихо мамі твому!

Сідай уже, сідай, гицлю,

Та вези додому!..»