Материнська любов

 Від вирви, до вирви, як сонця промінчик,

Ховає від вибухів навіть камінчик,

Там дітки чекають, вони без води,

А орки стріляють і цілять сюди.

Упала матуся, але треба встати,

Вона не боїться того супостата,

Що хоче забрати життя її діток,

Без мами залишити бідних сиріток.

Вони з дитбудинку, його вже немає,

Горить рідне місто, заграва палає,

І мама чужа,та їм вона рідна,

Бо їх вона любить, дбайлива, привітна.

У неї забрала війна найдорожче…

І потай ховає заплакані очі,

Любов материнська не знає межі,

А діти, є діти, свої чи чужі