МАТИ, ДИТЯ І ВОГОНЬ, БРОВАРИ

Навко́ло все палає у вогні́,

Горить садочок, а у нім – дитина,

Вогненні язики́ вже у вікні,

І моторошна бачиться картина.

Біжить матуся поміж той вогонь,

Біжить вона дитину рятувати,

Вогонь сягає і лиця, й долонь,

Але біжить, бо в неї ймення МАТИ.

Бо там дитя, дитя її в біді…

Не дай Госпо́дь не встигне, не врятує.

Як житиме із цим вона тоді?

І крик, і плач страшний з будівлі чує.

Палає все, страшенно все горить,

А серце в гру́дях теж вогнем палає,

Голо́сить, плаче, між вогнем біжить,

І врятувати Господа благає.

Вже зо́всім поряд… Все пала тріщить,

Вогонь і дим в’їдаються у вічі,

Але вона щодуху все біжить,

Бо там дитя й його життєві сві́чі.

Навко́ло все палає у вогні́,

В вогонь, як птаха, залетіла мати,

І вирвалось з грудей: «О, Боже! Ні!»…

Нічо́го більше не змогла сказати.

20.01.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 971551

#Поезія_вірші_війна_Бровари_мама_дитина_порятунок_ворог_Україна_незламність_нескореність

#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів