Мавка (284)

Я віддам тобі свою душу,

свою шаблю й червоний мак,

зупинитись у лісі я мушу,

бо ти мавка, а я чужак.

Віддам своє серце і тіло,

все й одразу, усе й тобі,

ти прийшла і воно заніміло,

а без тебе воно у журбі.

Я віддам тобі свою руку,

бо без тебе йти далі ніяк,

і у грудях немає стуку,

бо ти відьма, а я козак.