Мазепа

Насті Гречанівській

беладонна — мумія на двох

степ укрив і степ не переоре

бог укрив — хай покорує бог

піднебіння що на жінку хворе

витисне короткий ніби сік

голос череватого паперу

розкидає дзвони по росі

і церкви роздмухує як пера

паросток (це кореня плебей)

не поможе чайкою об камінь

нащо ж я визбирував тебе

з кетягів порослих вояками

нащо обізвався молодим

вилитий свинцем і булавою

огортаю як торішній дим

лагідним подобієм конвою

витікаю з арфи мертвяка

ніби не відлучений — а всує:

самота як пещена донька

знову десь під серцем капризує