Мазур на сповіді

Сповідав ксьондз молодий

Мазура старого.

«Що ж,— питає,— чуєш ти

За собою злого?»

«А нічого!.. Та і що ж

Злого чути маю?

Чи в костьолі коли був?

Чи коршму минаю?

Слава богу, господь крив:

Того не бувало…»

«Ах ти, грішнику такий!

Чи ж того ще мало?

А ще більше? Може, й звів

Чужую дитинку?»

«Хотів тілько — та куди!

Не твоїх літ, синку!..»

Підірвався з місця ксьондз

Та хвать за чуприну!

Та як його розмахав —

Аж насередину!

А той чуба загорнув.

«Правда,— каже,— люди.

Хто із блазнями зайде,

То й сам блазнем буде!»