Медитація дощу

І знову плаче дощ, весняний як осінній,

Знаходять свій вогонь в калюжах ліхтарі.

Чи зламана печать сувою до спасіння?

Малюнки на вікні офірую журі.

То мокрі кольори заклякли у чеканні,

Співає менестрель під музику дощу,

О, скільки по воді відпущено літаній,

Почує той каштан, що запалив свічу.

Минає вже весна і відбігає травень,

А дощ усе шумить, не випустить, дарма,

І спогад пролетить як вишукана страва,

Лоскоче лише мить і от уже зима.