“Медова розкіш тих чекань”

Медова розкіш тих чекань,

як суцвіть заіскриться,

як сніжна бджілка з трепетань

злама прозорі крильця.

Уже розквітини пахкі

вляглися в зір барвисто,

і солод рясно наокіл

розпорошивсь зернисто.

Мені ятрив узяток глузд,

а сурми недріманні

кріпили бджоляний союз

з тонкими пелюстками.

Ось пролунав бентежний клич

та й скоро захолонув,

лиш дрібно тіні потекли

по мідяних колонах.

І я раптово засмутивсь.

Та коли сонце зблисло,

химерних знаків скоропись

накреслились на милі.

І я все висловив за мить

буденними словами:

— То не біда, що сніг летить,

бо літо перед нами.

***