Механізм

Ще трішки, й почнеться те випромінювання,

Де мозок, якщо чесно, вже не жилець.

Скрізь тільки радіоактивне існування,

Й на межі ядерний розпад, чи кінець.

(А скоро й рентген вже не потрібний буде!)

Мій механізм з зубчастими передачами,

Працює, хоч і знає: є межа.

Але іноді трапляється превищення швидкості,

Я — газ-машина, що летить, не гальмує душа.

Ще трішки, і цей двигун зупиниться,

Його не стане — стихне весь цей рух.

Чи ти збагнув закон той, що від Ньютона?

Як маса чи вага моїх слів тебе зігнуть?

Колись була лиш важкість, лиш корона,

Тепер — загальне тяжіння, спірний внутрішній маршрут.

***

А тут, у **Хінчештах**, що у **Молдові**,

Де час мій зупинився на сторінці,

Це все — лише згадка про тебе, **Андрію**.

Немов механізм, що втомлено стоїть на призабутій зупинці.

---