Мене гнітить, блювати тягне

Мене гнітить, блювати тягне

Від цих вітрил, розірваних на бруд

Як дерево, в воді ще хтось розм’якне

А я один на висмішку, на люд.

Як з шкіри хтось взуття кроїти буде

Мене змінити хочеться Землі,

А я когось шукатиму усюди

Та чи знайду патрони у стволі?

Якого берегу далекого не знаю?

В якій дорозі втрачу провіант?

Чи рахувати те, чого не маю?

Чи марнотратить вільний варіант?

Я не мрію про блакитні хвилі,

Бо під ними рифи й хижаки.

Хтось радіє не життю, а цвілі,

А когось проводять вожаки…