Мене лякають 2#123

Мене лякають стани….

В яких у голові моїй не прокладаються маршрути.

Й коли я загубився, в своїх дзеркальних гранях,

Ти виїхала, міським, увечері, з грейпфрутом.

Мене лякають стіни…

Хоч і в стосунках, я бути звик агорафобом,

Але настільки мені цінні всі твої сорти й відтінки,

Що у відкрите твоє поле вийду і стану виноробом.

І буду, щасливим, до свого скону,

В тій, що більш за все покохав…

Став би вічним вітром Рубікону,

Твоїми хвилями, ніколи б не вчухав.