Мене не хвилює минуле

Мене не хвилює минуле,

яке кличе мене на побачення.

Воно пише анонімно,

радить,

перераховує мої кроки,

ніби має до них доступ.

Але ні.

Я не пояснюю свої стосунки

людям без облич.

Я не обговорюю своє серце

з тими, хто живе вчора.

У мене є хлопець.

І цього достатньо,

щоб не слухати хору з тіней,

які раптом вирішили,

що знають,

з ким мені бути.

Я сама розберусь

зі своїми відносинами.

Без наглядачів.

Без порад з-під паркану.

Минуле може кликати —

це його право.

Але я вже не відповідаю

на дзвінки,

які запізнились.