Мене не зламати

Мене циганкою кликали ті,

хто світ бачить крізь страх і бруд.

Та в мені — цілі ріки пам’яті,

і жодна несе мені смутку тягар.

Мій дід був з роду єврейського,

моя кров — мов музика давня,

у ній — молитви і спогади,

і світло старих написань.

Я — не з їхніх ярликів зроблена,

я — з правди, що в серці горить.

Не з їхнього вітру зліплена,

а з тиші, де совість не спить.

Хай хтось себе кличе «українкою»,

а когось назвуть «чужим» — дарма.

Бо той, хто несе в собі людяність,

той і є справжня земля.