Мене війна веде все далі

Мене війна веде все далі

Просторами чужих земель.

Де й наші птиці не літали,

Іду, мов давній менестрель.

Я вірю в пісню, як в молитву,

І смерть, здається, на війні

Щадить мене в найтяжчих битвах

За… недоспівані пісні.

Коли при спалахах заграви

Вночі, ввірвавшися у дзот,

Я дістаю із-за халяви

З піснями вольними блокнот

І на трофейному папері

Лягає туга І печаль,-

Я наче відкриваю двері

У рідний дім, у рідну даль…

І, як сновиддя золоте,

Мені тоді снується

Про давнє і дзвінке! Про те,

Що плаче і сміється —

Наказ: “Вперед!” — Я знов ховаю

Окопну лірику свою.

Й на повен зріст — до того краю,

Де знову бути нам в бою.

1944, Тиса-Пюшпекі