Мене він полум’ям, як цигарку.

Мене він полум’ям, як цигарку.

Підпал, здавалося б, незаконний.

В мені шукав він нового жару –

У нім втрачала свої кордони.

Він затягнувся, мов вперше, - скупо.

Вдихне – спалахую, лишить – тлію…

Коли погано, тягнув він руки

До мого світу й до мого тіла.

У інший день – мов немає звички

І вже забули той доторк губи.

Кидав… І клявся, плюючи тричі,

Що це остання. І більш не буде.

Я ж його подихом, як повітрям,

Жила і міряла свою душу.

В мені тремтіла поблякла віра,

Що він мій жар не зіб'є/потушить.

А він палив... Навіть небу жарко.

Мене знаходив, коли боліло.

І диким полум’ям, як цигарку,

Мою обпечену гордість било.

Димів. Розтягував по хвилині…

Вдихнув в останнє – забив легені.

І загасив об холодні стіни,

І недопáлком жбурнув на землю.