Мені б безжальності краплину

Мені б безжальності краплину

Й байдужості міцніший щит

Втопить в мені оту частину,

Що від гострих слів болить.

Скував надовго холод руки

І вуста навік зімкнув

Й перетворив всі дні на муки,

Як мене лиш раз торкнув.

Світ в очах моїх тьмяніє

Й тане погляд мій німий,

Душа лиш,шкода не черствіє

І глушить крик,живе що в ній.

Та кожен погляд,кожен звук,

Що я побачу,чи почую

Несе безмежну кількість мук,

Що скоро на собі відчую.

Прийдуть часи,і нові люди

Й нові місця в життя ввійдуть,

А старі мене забудуть,

Навік в минуле відійдуть.

Я піду у світ за очі,

Хоча,ні,я вже є там…

Вирушаю я щоночі

У мандрівку по світам.

(с) Мілена

31.01.2013