Мені б Тебе так не любити

Весняним сміхом, сонцем сита,

Вже досить прагнень і бажань!

Мені б сховати власний жаль,

Мені б Тебе так не любити.

З очей дощі вже вітер витер,

І марно плакати в душі!

Мені б спинитись на межі,

Мені б Тебе так не любити.

Солодким смутком небо вкрите,

І тільки спогадів потік…

Не треба щастя у житті!

Мені б Тебе так не любити!

Мої думки, мов срібне мито,

Летять на дно твоїх очей.

І хай болить, гризе й пече,

Мені б Тебе лиш не любити…