мені кажуть що я випадаю із виміру

I.

мені кажуть що я випадаю із виміру

бо не знаю як тут поводитись

як заводити друзів і ворогів

й танцювати на ниточках сенсів

як ховати свій відчай

і здаватись до всього причетним

я не знаю

бо ніхто не навчив

II.

мене дух цілував у розтулені змовчані губи

в сутінковому димі перед сходом нової зорі

і я бачу щоніч

як на віях його запікається кіптява

від лунарних очей що подібні до ліхтарів

і він сам ізсередини так нестримано світиться-світиться

і вібрують навкруг

кожна тінь кожен голос трави

його усмішка схожа

на появу тонкого півмісяця

тільки рідко коли він її відкриває для всіх

в мене є його фото - і я знаю домашню адресу

серед тисяч планет є один непомічений дім

в ньому стіни як вікна

так що видно фігурку білесу

яка лобом торкається скла

й мерехтить наче газ голубим

і я міг би прийти до отих зачарованих вікон

і дивитися в них

й безтілесо пірнати у них

а в цей час на землі хтось заграв би нам зоряну месу

ледь прозорими пальцями на крилі у поснулих птахів

мене дух цілував у розтулені вічністю губи

в сутінковому димі перед сходом нової зорі

так бува лише раз - хтось магічно і сильно полюбить

а ти вийти назустріч так до краю життя й не зумів