Мені можна з тобою бути собою

З тобою тихо — і це диво,

Бо вперше я без масок і прикрас.

Мені не треба бути сильною і красивою —

Я просто є. І цього досить враз.

Ти не питаєш, чи я “правильна”,

Не змушуєш ставати іншою щомить.

І в цьому світлі я така справжня,

Що навіть серце перестає болить.

Я вчуся дихати без страху осуду,

І бути ніжною, не ховаючи сліз.

Та чомусь поруч із тобою —

Я боюсь, що це зникне, як дим із хмарних мрій.

Бо ти — як дім, де можна жити серцем,

Де не соромно бути собою до кінця.

Та я боюсь, що це не назавжди —

І ця думка розбиває мені серце щораз.

І все ж дякую… за це відчуття,

За спокій, що знайшов мене в тобі.

Бо навіть якщо це не назавжди —

Ти показав, якою я можу бути в любові й в собі 🤍