Мені щемить на серці — мчать літа

Мені щемить на серці — мчать літа,

І з кожним днем все швидше,

швидше, швидше,

Душа тривожним сумом оброста,

Кохання мрія безголосо кличе.

Буває, серед тисячі очей

Побачу раптом наче рідні очі.

Я простягнути руку й серце хочу,

Розкрити душу, що жива іще.

В ній стільки мрій, бажання і тепла,

В ній стільки ласки зібрано за роки,

В часи зневіри віру зберегла

У почуття прекрасні і високі.

Як це сказати? Зупинити як

Тих, хто в самотність впевнено крокує?

Душі бажаній як подати знак,

Що нам обом тепла сердець бракує?

Ніяк не скажеш, хоч і не німий.

Ніхто чужого слухати не хоче.

Усі чужі. Тому душа щемить,

І в самоті живі згасають очі.