Мертві поети не знають меж

Нема побажань і бажаних теж -

Жовтий ліхтар, абажур, крило -

Мертві поети не знають меж ,

В горлі сухому дзвенить свердло.

Мій охоронцю* в яких роках

Ти загубився на цій землі?

Тінь твоя блякла, пісок в ногах

Містом, де сонце спалило хліб.

Серед прокази чужих ідей

Біля метро, де від ранку крик

Мовчки жебрає старий спудей*

Знову на марний навчальний рік .

Вже розпростерті двері вхідні,

Тисячі слів, алфавіт- асфальт,

Я забуваю, що на війні,

Що куля під серце-звичайний жарт…