мертвий

Я висмикну тебе з бруківки Львова,

вкопаю у чарівний дивокрай,

куди не доїжджає жовте "Ґлово"

і синій не дотягує вайфай.

Рвону, як дикий протяг скло віконне,

під хруст кісток, із мʼясом, як бурʼян,

твоє коріння оптоволоконне,

розлогіше потомства агарян.

Той край тобою знаний... та забутий -

не вигадка, мара, не сторітелінг:

ти ЖИВ там, допоки́ не був закутий

в кайдани цифрової цитаделі.

Питання лиш: наскільки це доречно?

Ця зміна здатна в клапті передерти,

однак, це не смертельно небезпечно -

ти й так уже наполовину мертвий.