Метелик

Дивлюсь у небо, бачу знову —

Метелик проліта крізь зорі,

У сяйві мрій летить туди,

Де світ чекав моїх історій.

Де тихо, де гаї шумлять,

Де верби — шелестять, тополі.

І вітер дме у чистім полі —

Весна прийшла й змінила ролі.

Як важко вірити погоді,

Як важко людям довірять…

Його маленька насолода —

Тихенько крильця шурхотять!

А завтра день. Ти встанеш зранку,

Закуриш сам на чистім ганку,

І раптом бачиш, серед сну —

Він долетів… спочив в снігу.

Маленькі крильця.

Сонце встало,

А він лежить собі помалу.

Не плач за ним — він знав ціну,

Його політ здолав пітьму.