Метушливці

Не знайти чого шукали

в лусковинні віддзеркалень:

д е с ь, як висохла роса,

щ о с ь, як звук у небесах,

і к о л и с ь, як в мові слово.

ВСЕ — раптово однакове:

ти, вона, воно, вони,

незнайомі і знайомі —

п’ятипалі свистуни.

Перетлили стільки всього,

стерли стільки вже взуття,

загострили всі дороги

і загнались у життя.

Зрахували все на світі,

щ о с ь шукаючи в лічбі;

та карби чітких одмітин

чує кожен на собі?

Просівали все на сито,

щоб знайти к о л и с ь чи д е с ь,

членували світ сердито,

заглядали вглиб сердець.

Не знаходили ні-чо-го,

та й забули, щ о шукать…

Трудять землю, трудять ноги,

щоб хоч тінь свою спіймать.

***