“меж білих околів кастор і полукс”

меж білих околів кастор і полукс

судяться за весну

мо повизбируєм їх по людськи

в одну труну

заради марії заради ясел

заради схованих в піраміді

повитікають з проколотих ясен

жовті серйозні голодні мідії

на гору голоту на гру сенай

на дев`яту брову гаутами

пагінці мороку посилай

випереджай адама

ликаві діти на тлі корзин

плавають по болотах

і облітає з колишніх зим

липова позолота

і на проколотих колах вух

вивиснуть діадеми

палець покора а пояс дух

лиш дермантин демон