Ми були створені, щоб жити разом

Вона клялася більше не любити.

Їй так веліло серденько розбите.

А він про почуття хіба що мріяв…

Як ось з’явилася вона – Марія.

П’єр ще не знав, що це його кохана,

А в неї вже загоювалась рана,

Бо кожне щире слово – лікувальне.

Вона залишила в минулому печальне…

Обличчя, голос, рухи – все неприкая́не,

Таке безцінне, і таке жадане.

Її рука, облита кислотою,

Заманювала П’єра за собою.

Одне для одного – найвища нагорода,

Долали всі життєві перешкоди.

Коли мене спитають, що таке кохання,

Я відповім: «Це зовсім не зітхання.

Це не частина світу. Це планета.

Закохані – це не Ромео і Джульєтта.

Кохати – це не «дати зірку з неба».

Це спільні інтереси і потреби».

«Ми були створені, щоб жити разом» - запис

у щоденнику Марії Кюрі.