Ми – крапельки ртуті на рівному полі

ми – крапельки ртуті на рівному полі

на сірій безмірній пустій площині

рухливі прудкі досконалі і голі

котитись навчились а жити – ще ні

щенячі забави щоночі щоднини

тваринна захланність звірячий запал

хоч крапелька кожна – це майже людина

і світло тремтливе відлите в метал

але проступають пророцтва забуті

і стеляться світом зневіра і страх

а ми розтікаємось краплями ртуті

по мінних..

по мінних..

по мінних полях