Ми малювали будинок

У місті, простому місті,

Де липи квітнуть і клени,

Сиділа вона, мов пісня,

Із пензликом коло мене.

Сиділа, неначе рідна,

Хоча це було не дивно.

І нас крізь фарби не видно —

Ми малювали будинок.

А сталось це випадково:

Зневірився того часу

Прийти у те місце знову —

Погодився не одразу.

І дійсно, там все стандартно:

Художня уся богема.

Подумав: додому варто,

Заїжджена, сіра тема.

Аж раптом, коло Ван Гога,

Десь у кутку, непримітно,

Де зовсім-зовсім нікого —

Чорнява маленька квітка.

Я ж теж його був частково

Фанатом. Тому так довго

Сиділи, за словом слово,

Балакали. Про Ван Гога.

Зустрітися потім ще раз

Домовились ми пізніше.

Але то я кудись щезну,

А то вона щось там пише.

Та друга зустріч — казкова —

Дала мені зрозуміти,

Що все ж не всесвітня змова:

Нарешті є, з ким творити.

Я пробував сам раніше:

З натхненням старався дуже.

Лиш копія з того вийшла —

Неясна, чужа, бездушна.

А тут, готувались довго,

Купили все те, що треба:

Чи в стінах буде комфортно,

Чи сядемо просто неба.

І стилі в нас, звісно, різні,

Тому перший штрих лиш пробний.

Вона — імпресіонізмом,

А я — реалізм та й годі.

А що ж, який наш будинок?

Високий, низький, старезний?

Саджати чи то ялинок,

Чи то осики й берези?

Ось так, поступово, разом,

Спокійно, коригуванням

Творили будинок власний,

Як вперше і як востаннє.

А вікна? Які робити?

Як на Русі? Як фіни?

А раптом поставиш квіти?

То це ж кардинальні зміни!

Двері, газон, майданчик,

Дах, балкон, балюстрада...

Колір? Багато значить!

Місце зроби для сада.

Довго фантазій наших

Било фонтаном серце:

Тут я зробив би краще,

Там вже вона сміється.

Тижнів пройшли мільярди —

Майже не рахували.

Був я нарешті радий:

От же! Намалювали!

Як надивились двоє,

Швидко рядном накрили.

В душах несли з собою

Будинок, немов на крилах.

Минуло щось близько тижня —

Прийшов подивитись тишком.

Картина все дивовижна,

Мене ніяк не облишить.

Рядно на підлогу впало —

Мов сонцем все підсвітило.

Як десь кольорів замало,

Як контури десь розмило.

І дивно, чогось так дивно:

Усе тут не те, незряче.

Ми малювали будинок,

А вийшов якийсь сарайчик.