“Ми на камінь поклали мечі”

Ми на камінь поклали мечі

і в ріці наших коней купали,

а чужинці прийшли уночі

і на березі табором стали.

Ми ховались у хвилях сумних,

перша сотня голодного війська.

Ми шукали старий оберіг,

нас шукала

зневага чужинська.

Виглядали дружину з імли,

а діждались чужої навали.

Ми не винні, що зайди прийшли

і на березі табором стали.

Ми не ждали хвали чи хули

і погибелі злої сьогодні –

не по славу чужинці прийшли,

не по голови першої сотні.

Ми на камінь поклали щити

і в ріці своїх коней купали.

Нам сьогодні отут полягти.

Ми сьогодні чужинців не ждали.

Притулилась до неба вода,

в небесах наших коней гойдає…

І з’явилась лисиця руда

з-поміж хмар

на північному краї.