Ми не ті по своїй однині

Насправді ми не ті по своїй однині

Ми живі - прозорі майже невагомі.

Коли світла немає, і впала завіса

Дерешся на стіни ніби не людина.

голодна до ласки і теплого слова

Тварина, закрита для всіх країна.

Вийди з бункеру, стань щасливим,

Щастя приходить лише до сміливих.

Бути не зручним і трішки дивним

Щастя приходить лише до людини.

Питають несправжні як ти насправді

А ти відтискаєш на совісті штампи.

Зализуєш рани шукаючи крайніх

Вбиваєш себе за сумління останні.

Але ти щасливий хоч сам і не знаєш,

Бо часу ще купа, хоч ніби й не маєш.