Ми не знали війни

Ми сміялись тоді і були аж до болю щасливими.

Ми раділи так, ніби не буде війни і цих втрат.

Ми не знали чужинців, що прагнуть ставати могилами,

Бо насильство – це їхній єдиний великий талант.

Ми не знали, що нам доведеться боротися з душами,

Які ще не покинули тіл, але в пеклі горять вже давно.

От цікаво лишень, чи були ми настільки байдужими,

Як і ті, кому зараз спокійно й, на жаль, все одно?