Ми ніби рідні, проте

Ми ніби рідні, проте

Між нами незламна стіна.

Ми помираєм, хоча

Нас ще ніхто не убив.

Ми не подібні, але

В нас повно спільних страхів.

Ми неповторні, хоча

Копій мільйони нас.

Ми бачим колір, проте

Все надто сіре в цей час.

Краплі дощу на очах

Залишились після весни.

Чи це був дощ, чи був град –

Поясни!