«Ми оси, ми оси!»

Ми оси, ми оси!

Хто любить приноси,

Хто любить чуже

До себе горнути,

Хто голих стриже,

Хто вміє тягнути

З робучих людей

Остатнюю свитку,

Сирітських дітей

Здирає, як липку,

Хто надто турбуєсь

Сусідським добром,

Нехай нас пильнуєсь,

Бо тнемо жалом!

Ми оси, ми оси!

Хто кльоцом і досі

Чапить у багні,

Освіти лякаєсь,

Сучасні огні

Клене-проклинає,

Хто рідний наш край

Твердою стіною,

Неначе Китай,

Бажає обдати,

Ужвою міцною

Наш поступ скувати,

Плащем єзуїтським

Нам сонце затьмить,

Туманом несвітським

Нам баки забить,

Най стихне й не рухаєсь,

Най геть біжить ціло,

Бо швидко почухаєсь

Там, де й не свербіло!

20 марта 1893