“Ми різко зійшлися в танці”

Ми різко зійшлися в танці –

Аж гудзики відірвались

Од плаття твого тонкого,

Відскочили й засвітили

Над полем, немов ракети,

Які провіщають наступ.

Ти скинула одежину,

Важку від води і грому

І, зрешною, непотрібну

В танку із дощем липневим.

Я ж був тобі за одежу

Єдвабну і за намиста,

Я краплями діамантів

Освітлював темні звиви

І персні твого волосся,

Спливав між грудьми твоїми

Струмком, як ланцюг зі срібла.

Втім – райдуга стала в полі,

І ти увійшла під синє

Склепіння небес, як сонце,

Засліплена власним сяйвом;

А я, оп’янілий, в далеч,

Затемнену хмаровинням,

Відходив – не дощ, а хлопець,

І запах твоєї плоті

Я ніс, наче воду, в жмені.

***