Ми скрізь у випадковостей раю

Часи і долю пекла, раю, знаєм, 

Ми прагнень важко, все ж... знаходим кут... 

Де необачно, літерно... - вмираєм...

Кохання полишаючи салют.

І перше вмить останнім, раптом, стане...

Бог до Христа не встигне лиш на мить...

"Мій Боже!" крізь бісівське, окаянне,

У серці присоромить днів блакить...

Весни, тінь сонця, квітом рясно впало...

Не першим, лиш останнім був (?), стаю

Є шанс, він потішає мрії, вдало:

Ми, скрізь, у випадковостей "раю".