"ми засинали поряд..."

ми засинали поряд

не зашторивши вікна в спальні

й мерехтіли зірочки ніби від стусана

в небесному оці уявного папараці

що навів на вікна цілісінькій місяць

мов об’єктив з безперервним спалахом

і я сказав тобі що якби

уявити місячний голос

він звучав би як крик крикуна в пустелі

як посвист затупленого серпа

над пустельним безтрав’ям

а ти додала що він міг би звучати

і як колискова для іконного малюка

якби звабився лункістю церковних бань

мов догори дном перевернутих

велетенських посудин

ми засинали поряд

не зашторивши вікна в спальні

й на наших вустах мовчало

місячне світло

21.03.22