Ми

Ми проходили повз шахти…

Ми — любовниця і я.

Сонце грало на сопілку,

грало липко на сопілку —

ліденцеву.

Я за руку її взяв,

й наші очі упірнули

в легіт.

Ах, як легіт засміявсь

і бузково, і тендітно,

коли дзвінко біля серця

на пляшках хтось вибивав.

І звернули ми на стежку

…чи то в сонце увійшли?

— Розкажи мені, соколе,

про світанок?

…над криницею світанок,

а навколюшках бори…

Метушилася заграва;

в спогад бив прозорий шлак,

леопардило м’язами —

я як криця був міцний,

а вона тополю знала,

що, струнка, весніла десь…

Ми проходили повз шахти —

Ми — любовниця і я.