Мій Київ

Розкинулось місто на пагорбах сивих,

Не Рим і не Єрусалим,

Це ти, мій коханий з народження Київ,

Мій, Богом дарований дім.

Пливе в небесах чесний хрест православний,

У княжих сталевих руках,

І сонце виблискує сяйвом яскравим,

На Лаври святих куполах.

Ти бачив, Києве, варягів і хозар,

І половців і печенігів і татар,

Палали твої стіни і церкви,

Та воскресав із попелища завжди ти.

Стояв над тобою і стогін поразки,

Гримів перемоги салют,

Ти звідав і гніву і Божої ласки,

За тисячу прожитих літ.

Мостами єднаєш у ціле єдине,

Обидва свої береги,

І хвиля Дніпрова шепоче понині,

До тебе кохання рядки.

Втрачав, ти Києве, і дочок і синів,

Ти чув і стріл і куль смертельний спів,

Яка би доля не пророчила тобі,

Ти вистоїш, як завжди в боротьбі.

Візьмемось за руки у коло єдине,

Кияни, усі як один!

Хай пісня ця щира до Бога полине,

До самих небесних вершин.

Смарагдові парки, бульвари широкі,

Уквітчані цвітом сади,

Твій погляде, Києве мій ясноокий,

Я буду любити завжди!