Мій край

де незбагненний край моя далечина

ховає день за обрієм строкатим

блукає синьоока дивина

і в'ється стежечка в незнаний світ кудлатий

там ходять помаранчеві слони

там стигнуть фініки на соняхах і вишнях

і білим полуднем у луках заплавних

зайчатка плигають серед снігів торішніх

і котиться до обрію луна

де в бубон ріжуть ховрашки у норах

і піднімає брови давнина

й здивована сорока б'є на сполох

І гупає від щастя запальне

юнацьке серце що шукає вроду

й летить до обрію в майбутнє осяйне

де Галя ранком знову носить воду

170721