МІЙ КРАЙ

Мій край, де народилась й не живу,

Де сіяла я мальви з чебрецями,

Це край, куди лебідкою пливу,

Це край, де лиш зосталась хата мами.

Це край, якому рівних більш нема,

Де магія душі й тепла панує,

До нього прикипіла я сама,

Де згадка від недуг усіх лікує.

Це край, що мене манить звідусіль,

Який все заворожує й чарує,

Із ним я відчуваю щастя й біль,

Він спогади дитинства всі дарує.

Це край, який душею я люблю́,

Який навіки в серці оселився,

За нього я молитви всі молю́,

Це край, який росою й сонцем вмився.

Це край, де є криниця у саду,

З якої воду за́вжди набирала,

Стежина, по якій до хати йду,

Де мама на порозі зустрічала.

Цей край – моя колиска дорога́,

Дорожчий він за всі скарби у світі,

До нього все ступа моя́ нога,

Його теплом з дитинства ми зігріті.

Мій край, де з виноградної лози́,

Медо́ві виснуть ґрона винограду,

Де со́лодко і гірко від сльози́,

Куди думками лину по пораду.

Мій край, де народилась й не живу,

Який з любов’ю завше зустрічає,

Спадають ро́си-перли на траву,

І соловей пісні в саду співає.

Це край, де височіються церкви́,

Де золотом виблискують святині,

Любов’ю ти до нього все живи,

У ньому жити мові солов’їній.

Це край, неначе мама, дорогий,

Його лелію в серці я роками,

Для мене він і цінний і святий,

До нього лину завше я думками.

21.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

ID: 978147