Мій дім — Молдова

Я люблю цю землю — не з карт і не з книг,

А з долонь, що пахнуть кукурудзою й вітром.

Де музика — не ноти, а подих між рядків,

І навіть тиша — з виноградним присмаком літа.

Люблю мамалигу — не страву, а спомин,

Як бабця мішала її в казані при вікні.

І плачінту — як пісню про спокій і втому,

Що лікує душу, коли світ не простий.

Люблю чорбу — гарячу, гостинну, відверту,

Де квасоля і ніжність — як рідні сестри.

І мову, що схожа на хвилю — повільну, уперту,

Що пестить серце, та правди не втратить.

Я не шукаю нових королів і героїв —

Мені досить трембіти, що кличе на хліб.

Бо рідне — це те, що живе між людьми,

Де кожен дім пахне піснею й добром.