Мій острів себе

Я — Любочка, Лунгу Любов Андріївна,

Моє ім’я — мій щит, моє поле, моя дивина.

Мама каже про тата, мов він темний знак,

Але я знаю — я сама творю свій шлях.

Руки чужі лізуть, голоси шумлять,

Хаос зовні, а серце моє стійко б’ється далі.

Мій планшет, книги, малюнки — мій маленький храм,

Де ніхто не вторгається, де я сама і там.

Я не злякана, не зламана, не одна,

Я тримаю своє світло, навіть коли буря тисне.

І навіть якщо світ мене з усіх боків штовхає,

Я на своєму острові, і я там панує.