Мій привіт

В екстазі чарівнім я голос свій знайду

голос борця

і з прапором своїм у люди з ним піду

співати буду я й кричать поки впаду

натхненний без кінця.

І пройде люд по мні шість сотень ніби штук

й без голови

лежати буду там безрухо і без мук

не підніму я більш в благаннях лютих рук

бо не впадете ви.

І так віки минуть аж поки сонце стане

і зникне світ

тоді струшу я прах усе навкруг розтане

я підіймусь тоді бо знову світ настане

то буде мій привіт.

24. XI. 1913. Петербург